ТРИВАЄ НАБІР ДО ГІМНАЗІЇ ІМЕНІ ІВАНА ПАВЛА ІІ
Вступити до гімназіїВиховання – це справа серця
Іван Павло ІІ (мирське ім'я: Кароль-Юзеф Войтила, 1920—2005) — 264-й Папа Римський. Римо-католицький польський єпископ, Святий Католицької Церкви, канонізований 2014 року. Іван Павло II очолював Католицьку Церкву 26 років. Іван Павло II, він був першим в історії Папою-слов'янином. Окрім цього св. Іван Павло ІІ був поетом, поліглотом, також актором, драматургом, педагогом, філософом історії, феноменологом, містиком і представником християнського персоналізму.
Педагогіку Івана Павла II можна назвати виховною системою любові, бо саме любов він вважав наймогутнішим повчальним чинником, основною животворною силою, що дає змогу сформувати молоду людину.
У вихованні, на думку Папи, любов має бути розумною, керованою, реалізуватися в атмосфері справедливості. Інакше вона буде приречена на небезпеку та зловживання, а також принесе багато кривди і шкоди вихованцям. Вихованець повинен бачити в своєму наставникові благодійника, друга, що оберігає його, турбується про нього, намагається зробити його життя кращим. Тільки в цьому випадку вихователь з часом здобуде над своїми вихованцями мудру владу.
Другою характерною особливістю персоналізму є інтегральність, тобто піклування про єдність тіла і душі. Для Івана Павла II людина є психосоматичною істотою. Саме тому інтегральний підхід до навчання і виховання дітей та молоді, вважав він, забезпечує фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток особистості. Було б великою помилкою вважати, що персоналістична педагогіка
визнає лише духовний елемент у процесі виховання. Людину Іван Павло II розглядав у поєднанні всіх аспектів, як тілесних, так і духовних. Тому його персоналістична педагогіка закликає формувати “серце - чеснотами, розум - науками, тіло - вправами”
Понтифік також акцентував на важливості національного виховання, оскільки розумів, що, успадковуючи віру, цінності - усе, що творить культуру та історію нації чи суспільства ... людина збагачується духовно як особистість. Як високодуховна людина, він особливо наголошував на праві кожного народу на свою мову і культуру, через які цей народ “виражає і зміцнює те, що назвав би його первісною духовною “суверенністю... Кожний народ має також право будувати своє життя згідно з власними традиціями. Кожний народ має право будувати своє майбутнє, забезпечуючи молодим людям виховання”.
Дон Боско (1815-1888 р) - італійський священик, педагог, засновник Ордена св. Франциска Сальського (Салезіани), який на підставі свого досвіду розробив систему роботи з дітьми та підлітками, що незабаром отримала назву "запобіжна". Дон Боско вважав, що вчитель повинен бути батьком, радником і другом.
Оскільки наша гімназія заснована та функціонує за участі та під керівництвом сестер Салзіянок, - основні принципи виховання в нашому навчальному закладі базуються на запобіжній системі виховання св. Івана Боско. Це виховний метод, який ґрунтується не на застосуванні примусу, а на розвитку потенціалу добра і розуму, який є у кожного учня. Вихователь з повною повагою до вільної волі молодої людини стає близьким їй, щоб супроводжувати її на шляху правдивого зростання. Запобіжна система полягає в тому, щоб передбачити дії вихованців так, щоб спонукати їх до добра і запобігати неправильним вчинкам.
Педагогічний метод Дона Боско, що випливає з християнського бачення людини, ставить релігійний вимір у центр виховного процесу. Виховати святого означало привести молоду людину до зустрічі з Богом у Христі Спасителі. Центральне місце в системі Дона Боско займають християнські практики – життя за Євангелієм (дотримання заповідей), часті сповідь і участь у Євхаристії. Однак вихованця не слід примушувати приймати таїнства, а варто рішуче заохочувати та дозволяти ними користуватися. Виховання має враховувати дари і допомагати читати Божі задуми щодо даної людини, братися за них і реалізовувати їх. Виховний процес полягає, серед іншого, у допомозі молодій людині, щоб її вільна воля зустрічалася з люблячою пропозицією Бога.
